МОЛОДЬ УКРАЇНИ: унікальне СОНМО на тлі гламурної попси
24.12.2010

МОЛОДЬ УКРАЇНИ: унікальне СОНМО на тлі гламурної попси

Останній альбом Сестер Тельнюк “Сонмо” є водночас несподіваним і прогнозованим. Це водночас сучасний, по справжньому актуальний саунд та відображення програмного мислення, коли альбом являє собою не просто набір нових треків, а передусім – тематично цілісний твір і саме це споріднює нову роботу з попереднім диском “Жовта кульбаба” та всіма іншими за останнє двадцятиліття.

Надзвичайно важливим є органіка почуттів, образів та ідей Сестер Тельнюк, адже вони створюють вичерпно-довершені емоційно-інтелектуальні артефакти. Артистів з подібним системним мисленням на нашій сцені майже не видно, тому їхні роботи мають особливе значення у системі культурних координат нації, яку, на превеликий жаль, вітчизняний медіапростір щоденно гвалтує  дешевою попсою. Особливий сенс подібні роботи мають для розуміння розвитку сучасної музичної культури безвідносно до ганебних реалій так званого шоу-бізнесу.

Галина Тельнюк: “Сонмо” – це видих емоцій, які ми давно хотіли озвучити. Власне “Сонмо” – це перехід від сну до дійсності, це стан людини, коли вона максимально беззахисна. У цьому стані ти ніби ведеш переговори з іншими світами, коли твоя “сорочка сну” може опинитися будь-де. Це також означає перехідний стан між життям і смертю. Першу композицію “Втеча” я назвала б сплавом ніжності і напруженого драматизму. Ця річ пов'язана з моїм поверненням додому з-за океану. “Татку, мій рідний” – це наша сповідь, я б сказала – притуляння до найрідніших людей. А от власне композиція “Сонмо” – своєрідна емоційна медитація, яка передає перехідний стан свідомості. “Пам’ятай мене” – емоційний код для передачі нашого уявлення про страшну трагедію - Голодомор. Відбором поетичного матеріалу займалася Леся, зі смаком у неї все в порядку. Альбом “Сонмо” звернений до людей, які хочуть змінити себе і людей навколо і ми, здається, вклали у нього не лише наш життєвий досвід, а й наших предків.

Леся Тельнюк: Для мене “Сонмо” – дуже сучасний альбом, який зроблено в контексті саме нашого часу. З нами працювали одні з найкращих українських музикантів, наші давні друзі і партнери – гітарист Роман Суржа, басист Олег Депутятін, барабанщик Микола Томасишин, клавішник Іван Небесний та я – на бандурі. Загалом праця тривала два з половиною роки. Записом опікувався також наш давній приятель – звукорежисер студії “Комора” Костянтин Костенко, а от зведенням і мастерінгом – також наші добрі знайомі Джеф Аллен і Джон Мун з відомої лондонської “Sensible Music”.

Назар Стригун – директор проекту: “Сонмо” – останній диск і дуже важлива для нас програма. І як кожна нова дитина в сім’ї – найулюбленіша. Хоча ми не забуваємо про переваги тих робіт, що були раніше, а це – “Жовта кульбаба”, “Rehearsal”, “Тиша і грім”, “У.Б.Н.”, “Жар-птиці”, “Мить”, “Галя і Леся”. Насправді “Сонмо” захопив увесь наш вільний час, репетиції досі тривають, тому що нова програма як дитина, яка потребує опіки. Диск є, але сценічна версія “Сонмо” потребує ще вкладень – фінансових, фізичних, духовних. Сестри і цього разу скористалися правилом зробити диск, несхожий на попередні. Восени було здійснено зйомки нового відео. Це 64-хвилинний музичний фільм “Rehearsal”, який ми розіслали по багатьом  українським телеканалам, але віз, як кажуть, і нині там. Якби то була якась гламурна полуничка, реакція була б, напевно, миттєва. Фільм транслювала тернопільська телекомпанія і ми отримали багато схвальних відгуків. Я помітив – чим далі від столиці, люди, зокрема телевізійники набагато чесніші і чистіші. Сестри Тельнюк знайшли найбільш органічну форму існування своєї музики в контексті відео, і це, власне, фільм-концерт. Однак якщо знайдуться відеорежисери, які близько до серця сприйматимуть музику Сестер Тельнюк, ми радо з ними попрацюємо...

Галя і Леся Тельнюк. Дві загадкові мавки з урбаністичних нетрів міста. Абсолютно різні, а вкупі вони – то рідкісний діамант. Українська карма. Червоне і чорне. Глибокий сум і тиха радість. Реліктова здатність обрести себе у пісні, оборонити сакральність Пісні. За їхніми плечима український степ, де небо високе, хатки – білі й ніби дивляться очима-вікнами. Вони ніколи не промінювали Пісню на шлягери-мідяки. Те, що вони роблять – це український нью-ейдж. Композитор Олександр Мельник зрозумів сестер раніше і краще за інших. Утрьох вони й створили "Мить" – перший альбом, пісні з якого звучали на різних імпрезах на початку 90-х. Вже тоді був присутній густий електронний саунд від Мельника. І ці голоси...

Це як два світи, дві різних субстанції, в одній – електронна вібрація техногенної ери, а в іншій Душа, яка вільно літає степом. Де небо високе і хати білі. Від "Миті" спливло багато часу. Проспівано багато різної музики. І видано кілька альбомів. "Тиша і грім", "Live in Canada", "У.Б.Н.: пісні з вистави". І ось – "Жар-птиці". Після по-роковому бунтівних пісень з вистави "У.Б.Н." (український буржуазний націоналіст), сценарій якої створила Галина Тельнюк, після дуже резонансно-напружених прем`єр у Києві СЕСТРИ ТЕЛЬНЮК створили зовсім інший альбом – альбом неймовірно пронизливої філософської лірики. "Жар-птиці" – то надзвичайно серйозна робота. Це дуже дорослий альбом. Без найменших реверансів у бік нашого хирляво-інфантильного псевдо-шоу-бізнесу. "Жар-птиці" – це продукт світового рівня. Це твердження не вимагає доказів. Просто візьміть і уважно послухайте.

Відстань довжиною у півтора десятка років – саме такою хронологічно є подорож у Світ музики СЕСТЕР ТЕЛЬНЮК – це доволі серйозний відтинок життєвого часу. Ми прожили його разом. Разом нас похрещено вогнем оксамитової революції і вітрами перемін. Нині ми інакші. По-різному склалися долі тих, хто піднімав хвилю "Червоної рути" у 89-му. Багато з них пішли у тінь, зневірилися, або попливли за течією. Леся і Галина Тельнюк належать до невеличкої когорти артистів, яких мінливий час лише укріпив в істинності одного разу обраної дороги. Їхній вибір достойний поваги. Бо це вибір сумління і Серця. А ще – правдивого Таланту.

Музичний стиль сестер Тельнюк є унікальним, тією ж мірою він є елітарним, себто – не масовим. Дивовижне поєднання електронного модерну (нью-ейдж), високої поезії останньої хвилі нерозстріляного українського відродження 60-70-х років та вічнозеленого етносу – ось три вектори і водночас три джерела натхнення нашого дуету. Дискографія сестер порівняно невелика, але кожний альбом – це особлива сходинка, результат духовних пошуків музичного вдосконалення. Їхній батько Станіслав Тельнюк був відомим письменником. Він опрацьовував літературну спадщину Павла Тичини. Коли дівчатам було по чотирнадцять, вони створили пісенний цикл на вірші Тичини. Ці та інші пісні звучали під час домашніх концертів, на які збиралися рідні та друзі. Але перехід від аматорства до професійного звучання стався великою мірою завдяки знайомству з композитором і аранжувальником Олександром Мельником. Їхній перший спільний продукт – альбом "Мить" з`явився на касетах на початку 90-х, а пісні "Невольники" та "А ви мовчіть" швидко стали "візитівкою" дуету. І не лише в Україні…

1994 рік сестри провели в дорозі. Тривале турне північно-американським континентом, маса вражень, безцінний досвід, відкриття й розчарування.

Галина: "Ми представляли свою сольну програму. Музику до усіх пісень написала Леся. Фактично то була третя подорож містами, де ми були раніше. Вперше вийшли на англомовну публіку. Дуже хвилювалися. Але все пройшло дуже добре. А коли віддавали свої записи на французьке і англійське радіо, то там високо оцінили якість матеріалу…"

Далі були концерти в різних частинах світу, зокрема в Ірландії, Великобританії, Сполучених Штатах Америки, в Канаді. Скрізь вони знаходили свою, зацікавлену публіку, публіку, яка здатна оцінити мистецьку майстерність, посилену високою натхненною поезією. Тим часом побачили світ альбоми "Тиша і грім", "Live in Canada", а вдома за сестрами дедалі закріплювався імідж дисидентів від шоу-бізнесу. Хоча насправді усе було навпаки – це так званий шоу-бізнес не доріс до рівня СЕСТЕР ТЕЛЬНЮК, залишивши їм вузький сектор інтелектуального національного андеґраунду. Адже дуже смішно говорити про форматність музичними попсовими стандартами.

Апогеєм "перпендикулярності" мистецької позиції СЕСТЕР ТЕЛЬНЮК стала підготовка та реалізація театрального проекту – вистава "У.Б.Н." (Український буржуазний націоналіст). Вистава, написана Галиною Тельнюк, викликала величезний резонанс у суспільстві, оскільки такої гострої – на грані сарказму – речі сучасна українська сцена ще не бачила. Пісні, що супроводжували дійство, вийшли окремим диском.

Далі вийшов друком альбом філософської лірики "Вітер століть". Остання (поки що) позиція в дискографії СЕСТЕР ТЕЛЬНЮК – альбом "Жар-птиці" – альбом неймовірно пронизливої лірики Станіслава Тельнюка, Павла Тичини, Івана Козаченка – геніального поета, нашого сучасника, який рано пішов з життя, Галини Тельнюк і Тараса Шевченка.

Їх називають "білою вороною" сучасної української естради. Називають тому, напевно, що дует сестер Тельнюк є рівновіддалений від банальних стандартів поп-музики та агресивно-провокативної рок-сцени, від тих структур, які ніби-то займаються шоу-бізнесом, від усього, що відверто дисонує з їхньою творчістю. Обравши півтора десятка років тому свою власну дорогу в мистецтві, вони жодного разу не зрадили самим собі. Вони не підлаштовуються ні під чиї смаки, а роблять серйозну дорослу музику для мислячих людей. Вони пишуть емоційні пронизливі пісні, які дійсно важко віднести до якихось домінуючих у нас стильових стандартів. Вони – художники. На полотнах своїх пісень вони змішують звукові фарби різних стилів, зокрема – джазові і блюзові інтонації, елементи музики "нью-ейдж". Не останню роль в цьому зіграла їхня відкритість у світ та той досвід, який винесли з численних закордонних гастрольних подорожей.

Молодь України
 





spotify.com
deezeer.com
music.apple.com