У.Б.Н.: львівські обсервації
25.01.2001

У.Б.Н.: львівські обсервації

Скандал

Телефон розривається, нарiд мече громами i волає до Юзя. Прем'єра нової вистави театру Заньковецької пiд назвою "У. Б. Н. " викликала обурення в людей, котрi близько знали прототипiв героїв вистави. У театральнiй програмцi вказано, що п'єсу створено за листами Зенона Красiвського. Якби цiєї вказiвки не було, то, може б, i скандал не спалахнув, бо тi, що знали покiйного особисто, хоч не хоч, а мусили усе, що дiялося на сценi, примiряти до того, що було в дiйсностi.

А дiйснiсть не мала нiчого спiльного з театральними фантазiями.

Вiдомий правозахисник Зенон Красiвський до останнiх своїх днiв був полiтично активним, заангажованим, зокрема i в церковнi справи. Тим часом на сценi глядачi побачили втомленого життям, розчарованого чоловiка, який вiдiйшов вiд усього. Iгоря Калинця вразив сам вигляд головного героя.

- На самому початку вистави я побачив на сценi якесь опудало з коцом на головi, котре скидалося бiльше на бомжа, а не на Красiвського - педанта i елеганта. А далi мене обурило те, що вiн починає каятися, шкодувати за свою дiяльнiсть. Це ж брехня! А чого варта фраза у вiдповiдь на агiтацiю пiдтримати на виборах генерала КГБ: "Я з тим генералом на одному гектарi срати не сяду!"? З вуст Красiвського нiчого подiбного нiколи б не злетiло. Це був iнтелiгент у повному розумiннi цього слова.

У.Б.Н.: львівські обсерваціїТа це ще не все. Серед героїв п'єси маємо також дружину героя, в котрої те саме iм'я, що й у реальної дружини покiйного - Олена. I загинула вона за тих самих обставин, що в життi. Олена Антонiв була спершу дружиною Чорновола i мала сина Тараса. Тарас по iменi у виставi не названий, але фiгурує в дуже непривабливiй ролi. З вiтчимом вiн тривалий час не спiлкується, що є так само брехнею, i з'являється з пляшкою горiлки щойно для того, аби його теж переконати пiдтримати генерала. Про якого генерала йдеться - дурний би здогадався. Крiм того, вiн стає депутатом - який збiг обставин! - але тiльки для того, аби мати змогу зайнятися бiзнесом.

Дружина героя так само, як i її чоловiк, нарiкає на долю i шкодує за свою дiяльнiсть. У п'єсi це викiнчена мiщанка, тодi як у життi то була людина до останнiх своїх днiв активна. Одне слово, таке враження, що маємо замовну виставу, яка ставить перед собою дуже прозору мету - спаплюжити конкретно Тараса Чорновола.

Ну i чого вони хтiли - те вони й дiстали. Кiлька осiб, а серед них i Калинцi, з обуренням зiрвалися посеред вистави з мiсць i голосно виповiли, що вони про все це думають. Але адмiнiстрацiя театру не дозволила їм вийти на сцену i витiснила в коридор. А там пан директор запевнив, що обов'язково запросить їх на наступну виставу i дасть змогу висловитися зi сцени.

Як то мало би виглядати, важко собi уявити. Хiба би Калинцi мусили ходити на кожну виставу i щоразу промовляти до глядачiв тими самими словами. Тодi б це вже виглядало як своєрiдний драматичний пролог, режисерська чи то пак, директорська знахiдка, i прорив у мистецтвi театру. I то, звiсно ж, не за так. Але якби я був режисером тетру Заньковецької, то ввiв би ще й епiлог. Продаю задурно.

Епiлог. Актори кланяються публiцi пiд гучнi оплески розчулених глядачiв. На сценi з'являється панi Калинцева у вечiрнiй сукнi й елегантним помахом ручки нагороджує ляпасами усiх зайнятих у виставi акторiв. Актори на чолi з паном режисером радiсно всмiхаються i знову кланяються. Публiка ридає i кусає губи. На сцену виходить пан Калинець у смокiнгу, бере попiд руку панi Калинцеву, дарують низький уклiн багатостраждальнiй публiцi й покидають сцену.

Я собi уявляю, як би нарiд валив до театру, аби лиш побачити таку розкiшну сцену!

Поступ





spotify.com
deezeer.com
music.apple.com