У.Б.Н.: пояснювальна записка голові цензурного комітету ім. Ярослава Галана
29.01.2001

У.Б.Н.: пояснювальна записка голові цензурного комітету ім. Ярослава Галана

"Зневажаю полiтикiв" Василь Стус

90% тих, хто пише листи у ЗМI - божевiльнi: це - не статистика, а загальна думка працiвникiв Українського Радiо, де я ще пiвроку тому працював коментатором. От тепер i я долучився до славної когорти дописувачiв. Хiба хочеш, - мусиш - продюсер як нiяк. А то, мертвi таки вхоплять живих. Листи свiдомих львiв'ян, обурених виставою "У.Б.Н." нагадали органiзований гнiв колгоспникiв i академiкiв, слюсарiв i оленеводiв радянської доби, котрi, мовляв, Пастернака й Гончара не читали, але вони - падлюки, клєвєщуть на совєтську дєйствiтєльность etc. Втiм, цього разу йдеться, на щастя, лише про жменьку заполiтизованих - тих, хто у Шейлоку бачить Суркiса, у Штiрлiцi - майора Мельниченка, а у Наталцi Полтавцi - Юлю Тимошенко. Сама ж по собi театральна публiка реагує на виставу цiлком природньо, з розумiнням i душевною вiддачею - так як нам i мрiялося, за що ми їй (публiцi) щиро вдячнi. Триденний аншлаг i стояча овацiя глядацького залу - чи iснує показовiше свiдчення актуальностi теми та її адекватного розкриття??? Полiтичнi маньяки гадають iнакше. Вони пишуть, аналiзують, викривають, з'ясовують, хто замовив п'єсу: Кучма чи Ющенко, Марчук чи Горбулiн, ФСБ чи Моссад, побутує навiть версiя буцiмто це я заплатив одному львiвському дуетовi, аби вони влаштували скандальчик - задля обопiльного рейтингу:

У.Б.Н.: пояснювальна записка голові цензурного комітету ім. Ярослава Галана

I доводиться вiдповiдати на їхнi закиди (див.початок). Книга листування Зеновiя Красiвського з Айрiс Акагошi ("Перегук двох над безвiстю". Харкiв: СП "Iнарт", 1995) привернула увагу авторiв проекту "У.Б.Н.", як зворушливий роман у листах, унiкальний зразок епiстолярного стилю. Ми побачили вражаючу iсторiю кохання на сучасному матерiалi у формi закiнченого художнього твору i вирiшили включити цю лiричну лiнiю як один з мотивiв* до нашого драматичного проекту. А задум був нi бiльше нi менше - створити новiтнiй мiф сильного українця, образ позитивного героя, справжнього чоловiка, для якого iдея i честь - понад усе. (Нашим слiдчим було би звернути увагу на програмнi вiршi Євгена Маланюка, котрi слугували нам за iнтродукцiю та епiлог; їх iще i було спецiально роздруковано i безкоштовно роздано глядачам, - називається "Звернення до глядачiв вистави У.Б.Н.") Звичайно, це було дещо зухвало - замахнутися на створення мiфу. Проте за останнi сто рокiв чомусь нiхто не спромiгся (i не збирався?) створити щось помiтне у цьому напрямку! (Павка Корчагiн, Микола Щорс i Платон Кречет, сподiваюся, сюди не зараховуються). То що, сидiти й чекати, поки за нас цього не зроблять Стiвен Спiлберг чи Нiкiта Михалков? Так от, У.Б.Н. - НЕ ПОЛIТИЧНА I НАВIТЬ НЕ АПОЛIТИЧНА, А АНТИПОЛIТИЧНА ВИСТАВА. Ось як формулюється тема п'єси: ветеран нацiонального пiдпiльного руху, старий полiтв'язень, усунувся вiд громадського життя у апогеї Перестройки, оскiльки, на його думку, полiтики використали Iдею заради здiйснення особистих амбiцiй, передусiм влади i грошей. Решта дiйових осiб - це у той чи iнший спосiб його (героя) антагонiсти, агенти сатани, котрi хочуть втягнути героя у свою брудну гру, прикриваючись його чесним iм'ям. (На афiшi, до речi, можна було би написати, що виставу створено за мотивами Книги Iова - що є чистою правдою. Але тодi би ми мали своїми опонентами також баптистiв, менонитiв, єговiстiв та єврейських фундаменталiстiв. Добре, що не написали!) Лiрична лiнiя сюжету - вiртуальне кохання мiж героєм та молодою американкою, прибiчницею Мiжнародної Амнiстiї. Її (лiнiю) запозичено з реального листування реальних Зеновiя Красiвського та Айрiс Акагошi. Це зазначено у текстi п'єси, на афiшi та у буклетi вистави. Запозичено також реалiї трагiчної загибелi дружини Красiвського, Олени Антонiв. Цим усi збiги i обмежуються!!! Наголосимо ще раз, про всяк випадок, що лiнiя кохання не є основною у виставi!

Навпаки, автором зроблено усе, аби створити узагальненi образи представникiв двох поколiнь українських нацiоналiстiв, через сценiчний конфлiкт показати буття української iдеї в нашi днi, на 10-му роцi Незалежностi; як сприймають сьогоднi оцю пресловуту "Iдею" "старi" й "новi" українцi. I, з iншого боку, хотiлося, з огляду на досвiд росiйських сусiдiв, звернути увагу глядача на те, як цинiчно й небезпечно може бути використано гасло нацiональної iдеї її ж колишнiми гонителями - совєтськими спецслужбами, котрi не лише мрiють про вiдродження тоталiтарної Iмперiї, але й активно дiють у цьому напрямку. Далi трохи конкретики для неуважних:

1). Жоден з героїв зумисне взагалi не має прiзвища, а iмена (за винятком Олени) не мають паралелей iз бiографiєю З.Красiвського, так: Зенон (iменини 7/20 травня), а не Зеновiй (30 жовтня/12 листопада); Сiндi, а не Айрiс.

2). З.Красiвський помер у 1991 роцi. Тодi Україна ще не була незалежною, жодних партiй (крiм комунiстичної) не iснувало, так само як президента, парламенту тощо. Дiя ж вистави вiдбувається сьогоднi, у 2001 роцi!!! Про якi аналогiї з Красiвським можна розводитися, коли вiн нiколи не дiяв за подiбних обставин! Де сказано, що "У.Б.Н." - це його бiографiя?

3). З.Красiвський нiколи не закликав до збройного опору. Наш вигаданий Зенон, на вiдмiну вiд реального Зеновiя, - очевидний "екстремiст"! (Хоча, як нам розповiдав один ду-у-уже вiдомий нацiоналiст, у 1989 роцi Красiвський висловив у приватнiй розмовi палке бажання розстрiляти з кулемета Верховну Раду - себто не будiвлю, а її вмiст. З обережностi вважатимемо цей спогад апокрифом).

4). З.Красiвський i О.Антонiв не мали спiльних дiтей. Вiдтак, наш безiменний Син ("наш син єдиний") не може викликати жодних конкретних асоцiацiй (хiба що хтось сам iз власної волi зiдентифiкує себе з ним, як упiзнав себе в Зеноновi головний освiтлювач театру Заньковецької). Це ж просто, як борщ: Син - представник нинiшнього поколiння цинiчних прагматикiв, Друг - узагальнений образ зрiлого ренегата - на їхньому тлi, згiдно з задумом, патологiчно чесний iдеалiст (у значеннi "вiдданий iдеї") Зенон має виглядати ще переконливiшим.

5). Реальна Олена Антонiв була учасницею дисидентського руху, активiсткою УГКЦ i розпорядником Фонду Сахарова, тодi як наша Олена - звичайна жiнка, котру цiкавить лише її сiм'я. Мотивацiю викладено в пунктi 4).

6). Реальна Олена Антонiв загинула 1986 року внаслiдок нещасного випадку, натомiсть Олена з "УБН" є жертвою вбиства, запланованого КДБ. Пояснити чому?

7). Айрiс Акагошi померла вiд раку 1987 року, наша Сiндi померла у 1980-му у психлiкарнi. У виставi Кадебiст твердить, що це його пiдлеглi писали листи Зеноновi. У такий спосiб ми iще бiльше вiдриваємо сценiчну дiю вiд лiричного першоджерела. Чи зрозумiло навiщо?

Отже, УСЕ ОПИСАНЕ - СУЦIЛЬНА ВИГАДКА: ЗЕНОН - ЦЕ НЕ КРАСIВСЬКИЙ!!! СIНДI - ЦЕ НЕ АЙРIС!!! ОЛЕНА - ЦЕ НЕ АНТОНIВ!!! СИН I ДРУГ - ЦЕ УЗАГАЛЬНЕНI НЕГАТИВНI ОБРАЗИ!!! ПСИХIАТР - ЦЕ НЕ ..!!! САНIТАРИ - ЦЕ НЕ ..!!! Але: ГРУПА "ВСЯК ВИПАДОК" - ЦЕ ГРУПА "ВСЯК ВИПАДОК"! СЕСТРИ ТЕЛЬНЮК - ЦЕ СЕСТРИ ТЕЛЬНЮК!

ШАНОВНI ПОЛIТИКАНИ! ЗАЙМАЙТЕСЬ ПОЛIТИКОЮ, А НЕ ТЕАТРОМ! НЕ ХОДIТЬ НА ВИСТАВУ "У.Б.Н.", ЗАОЩАДЖУЙТЕ ГРОШI! У ВАС НЕЗАБАРОМ ВИБОРИ, ТIЛЬКИ МИ НА ВАС НЕ ПРАЦЮВАТИМЕМО! 

Андрiй Батьковський
продюсер
29.01.2001 м.Київ
 

* Оскiльки скандал з прототипами виник не в останню чергу вiд необiзнаностi наших слiдчих iз лiтературною термiнологiєю - йдеться про поняття "за мотивами" - пропоную маленьку довiдку (з того що було вдома, пiд рукою):

Motyw: 2) element kompozycji, okreslona mysl, zasada formalna lub trzesciowa dajaca sie wyroznic w dziele sztuki; w utworze literackim - obiegowy schemat tematyczny: (Slownik wyrazow obcych. PWN. Warszawa, 1970)

Мотив: 2) простейшие единицы сюжетного развития (динамические, двигающие фабулу или статич., описательные): (СЭС, М., 1980)





reverbnation.com