ROCK.KIEV.UA: ті, що перетворюють поезію в музику

21 травня в київському театрі «Сузір’я» була представлена нова програма сестер Галі та Лесі Тельнюк, що носить промовисту назву «Дорога зі скла». «Тельнюк:Сестри» — проект, що давно радує українського слухача різноманітною за своїм звучанням, але незмінно якісною музикою. Нова унікальна і неповторна програма в основному грунтується на віршах письменниці та поетеси Оксани Забужко, проте в неї увійшли також вірші Галі Тельнюк.

Зі слів Галі, ідея співпраці з Оксаною Забужко була викликана сильним враженням від прочитання роману «Музей покинутих секретів». У створенні даної програми взяло участь чимало людей. Хоча представлена поезія і музика передає скоріше жіноче сприйняття світу і життєвий досвід жінки, велику роль тут зіграли три молодих чоловіка — Максим Римар, Ігор Патсовський та Святослав Боровик. Причому зіграли у прямому змісті слова — вони супроводжували неперевершені голоси Сестер Тельнюк звуком своїх віолончелей.

Звісно, найпершою прозвучала однойменна композиція «Дорога зі скла». Неймовірне поєднання вокалу сестер та звучання віолончелей створює напружене відчутя, ніби і сам от-от ступиш на ту саму скляну дорогу. Крім цього, протягом виступу прозвучали такі вірші Забужко: «Теорема», «Благословляю жінку», «Цілунок», «Нічні Метелики», «Нью-Йорк» та «Другий закон Архімеда» (котрий багато хто називає програмним віршем поетеси). «Не руш моїх кіл» звучала наче якесь закляття, що мусить захищати непорушні «кола» кожної особистості.

Вірші Оксани Забужко, втілені в музиці Сестер, занурюють слухача у тонку матерію жіночої душі, де переплітаються спогади про минуле, думки про сьогодення та погляд в майбутнє. Вірші Оксани та Галі вирізняються оригінальним образним рядом, і не дивно, що у поєднанні із ніжними і потужними голосами Лесі та Галі, ці образи надзвичайно яскраво уявляються слухачеві. Наприклад, такий ніби узагальнений, але достатньо конкретний образ жінки із композицій «Благословляю жінку» або «Жінка із цитринами». Це не просто вірші, це — співані історії з життя жінки, котра кохала і була коханою, і котра ще кохатиме. Приміром, «А все-таки я вас любила» є піснею про любов колишню, але таку, котра лишається в серці назавжди.

Крім жіночої тематики в програму включена композиція з більш громадянським спрямуванням. Пісня «Нью-Йорк», за словами сестер, — це сюжет, про який має пам’ятати кожен; це — пісня про те, що ми маємо любити країну, в котрій живемо, якою б вона не була.

Невелике приміщення театру «Сузір’я» якнайкраще підходить для подібних, так би мовити, душевних, концертів. А було і справді душевно. Напружений контакт між слухачами та музикантами вибухав нестримними аплодисментами в моменти пауз між композиціями.

І все ж таки, наскільки тонко потрібно відчувати поезію, щоби зі слів і за допомогою слів творити таку чарівну музику. Чекатимемо на нові творчі надбання цього плідного тандему.

Текст - Олександра Чумак
Фото - Нікіта Юрєнєв
rock.kiev.ua