GAZETA.UA: поезія Забужко - як потік кисню, від якого можна знепритомніти
25.12.2012

GAZETA.UA: поезія Забужко - як потік кисню, від якого можна знепритомніти

24 січня у театрі "Сузір'я" в Києві сестри Тельнюк представлять програму "Дорога зі скла". Основу проекту складають вірші Оксани Забужко, покладені на музику Лесі Тельнюк. Співачки виконують пісні під акомпанемент трьох віолончелей. Кажуть - це найкраще інструментальне поєднання для передачі експресії Оксаниної поезії.

- Чим вам близька творчість Оксани Забужко?
Леся: "Книжка Оксани "Музей покинутих секретів" нас просто вбила наповал своєю силою і глибиною. Вона дуже сучасна. Я думаю, що молоді її обов'язково треба прочитати. Все інакше відкривається і все стає дуже близько, так, ніби це сьогоднішній день".
Галя: "Вона феноменальний поет 20 століття світового рівня. Окрім того, що у неї поезія не така, яку назвеш жіночою. На неї просто не скажеш - це жіноча лірика. Відкрийте книжку - і відразу мізки звертає. Якщо на її поезію кажуть - це не моє, я цим не хворію, це означає, що людина не вкурила взагалі зовсім нічого або просто боїться вдихнути, бо боїться втратити свідомість. За Оксаною ми слідкували з 1987 року. Не випускали її з поля зору. А познайомилися особисто лише у 2009. Ми й Оксана мали спільні проекти з Гете-інститутом, і познайомилися на одній вечірці там. Ми підійшли до неї. Вона каже: "Нарешті". Бо теж слухала наші пісні".

- Чому ви обрали саме три віолончелі для супроводу вашого співу?
Леся: "Вони можуть звучати і як класичний супровід, і як роковий".
Галя: "Для того, щоб не задихнутися в Оксаниних словах і їх потоці. Тому що не кожна людина і людська свідомість здатна витримати такий потік величезний повітря, як дається їй кисню, людина може просто втратити свідомість і не сприйняти адекватно все, що є. Ми дуже довго думали, який має бути музичний супровід для Оксаниної поезії. Щоб не було перенасичення музичних ідей і музичних ліній, перенасичення голосів. Від гітари відмовилися повністю, хоча пробували. Пробували ще варіант з арфою, і з двома гітарами і фортепіано".

- Чому не заграла гітара на вірші Оксани Забужко?
Галя: "Не пішла. З'явився той відтінок, якого я дуже боялася - відтінок бардівського співу. Не передає вогонь у поезії Оксани. Лесина музика, незважаючи на те, що покладена на такі серйозні і такі круті вірші Оксани Забужко, може існувати сама по собі. Це поєднання сили і сили. Було завдання не спростити. А гітара дуже спрощувала. Враження було, ніби ти вибачаєшся: вибачте, що в мене все так складно і так все діамантово, вибачте, що в нас плаття із парчі. Неможливо такі вірші співати просто під одну гітару, і навіть під дві, і навіть під рояль і гітару. Відтінок холоду, надуманості й фальші з'являвся. Хотілося якогось теплого живого інструменту. Тому що акустичка-гітарка дуже заїжджена вже, і ця шестиструнка-семиструнка дуже зав'язла в вухах, і від неї тхне чимсь минулим".

- А скрипку долучити не пробували?
Галя: "Зі скрипкою у нас був цілий проект, і не один. Ми знаємо ціну скрипці і знаємо ціну скрипалям. Жіночі голоси зі скрипкою - також заїжджена тема, і тема дуже небезпечна. Тому що з'їдаються голоси тембру. Скрипка - солістка. А три солістки не можуть бути. У проекті складно зробити дозування зі скрипкою так, щоб все було правильним. Як на столі. Не можна сала накласти, хліба не дати, і сказати: ну їжте, бо я такий щедрий".

- 24 січня буде концерт у такому форматі який по кількості? Чи щось нове покажете?
Галя: "Ми лише рік працюємо з цими хлопцями. Думаємо, щоб відбувся момент справжнього ансамблю і єднання, мають пройти роки. Це тільки перший рік - притирка. Вона пройшла добре. Ми навіть влаштували своєрідний кастинг неофіційний для віолончелістів. Боялися, щоб не прийшли до нас три байдужих оркестранти, яким все набридло. Важливо, щоб був живий нерв. Ми шукали цього нерва в музикантах - навіть візуально: чи він присутній в пальцях, в очах, в обличчях".

- Як для себе інтерпретуєте тексти Оксани Забужко? Чи згодні з нею, що в Україні не вистачає справжніх чоловіків?
Леся: "Оксана якраз любить чоловіків. У неї дуже велика надія на них. Терпкі речі в її поезії - персональні. Але дуже великий оптимізм і віра в чоловічу стать, як таку. Її материнський і жіночий інстинкт у її поезіях сильний".
Галя: "Всі коли говорять про Оксану Забужко, відразу ставлять питання - чи ми стали такі ж феміністки, як Оксана. У нашій масовій уяві феміністки - це гурт Одарок, які б'ють своїх нерадівих Карасєй, які прилазять додому п'яні. І вони б'ють їх зі словами: "Ні, нехай почують люди. Ні не буду я мовчать". То, власне, Оксана не про це, і ми не про це. Бо так як Оксана любить людство і в ньому таких персонажів як чоловіки - не знаю, хто може з письменників.

- Як Оксана Забужко зреагувала, коли почула ваші пісні на на свою поезію?
Галя: "Перший раз вона тільки піднімала вгору великого пальця і казала: "Так! Так! Так!" Отак вона реагує. Оксана - чесна людина".
Леся: "Оксана неймовірно слухає музику. Вона сама співає і має музичний слух прекрасний, прекрасне почуття ритму. Її видно серед усіх глядачів і слухачів. Вона всім тілом відчуває темпоритм і все пропускає крізь себе".
Галя: "Вона справжній письменник. Коли пише про УПА, то вона з автоматом, повірте мені".

 

Фото: Сергій Старостенко





reverbnation.com