MOLODE.COM.UA: болюча любов до життя
04.03.2013

MOLODE.COM.UA: болюча любов до життя

Величні коричневі двері легко піддаються моїм тендітним рукам - і я потрапляю в хол академічного театру «Сузір'я». Тут багато людей і довга черга до гардеробу. Займаю теж чергу і чую розмову між двома елегантними жінками:

- Минулого тижня була на «Інкрустаціях». Дуже сподобалось, - говорить жінка у довгій чорній сукні та чорному блискучому манто.

- Я минулого року була на «Інкрустаціях», - говорить інша жінка, вона у бежевій сукні, на плечах темно-коричнева шаль, а на руках масивні срібні персні.

Черга рухається дуже повільно, тому я маю час, щоб роздивитися все навколо. Сьогодні сестри Тельнюк співатимуть пісні на поезію Оксани Забужко. Серед моїх знайомих дуже мало людей, котрі читають її твори. Вони кажуть, що у неї важка мова, складні для розуміння образи і занадто довгі речення, через що завжди губиш думку. Тому очікувала побачити тут більше людей старших, а не молодь. Але те, що я бачу мене приємно дивує : у холі приблизно половина - молоді люди, які не старші від мене.

Піднімаюся на гору великими мармуровими сходами - там вже багато людей чекають на початок вистави.

- Привіт, а звідки ви дізналися про концерт? - цікавлюся у хлопця у сірому светрі і з сережкою у лівому вусі.

- Я був на вечорі, присвяченому Іллі Гурніку, де його тексти читала Оксана Забужко. Мені дуже сподобалось як вона читала. Там мені розповіли про цей концерт. От вирішив прийти.

До нас підходить рудоволоса дівчина. У неї стрижка каре і багато браслетів на руках.

- А взагалі це вона мені колись прочитала вірші Оксани Забужко і пояснила їх, - киває хлопець на дівчину.

Глядачі поспіхом починають заходити до зали, тому що квитки без місць і всі хочуть сісти якомога ближче до сцени. Нарешті всі всілися. Зі стелі залу на мене дивляться янголи, а повітря навколо наповнилось солодкими запахами. У залі більшість - жінки, і кожна з них користується різними парфумами. Спочатку ці запахи приємні та легкі, але потім якась нотка цитрусових вносить дисонанс у їхнє поєднання і дихати стає важко. Повітря стає нестерпно хімічне. Але знову новий запах - легка і прозора павутинка лаванди зрівноважує усі елементи парфумного букета. Погасло світло, на сцені з'явилися музиканти. Через хвилю вийшли сестри.

Ви можете собі уявити слова і музику, які піднімають з глибин вашої душі почуття, які давно забуті. Як тільки торкається рука артистки клавіш, у вас усередині все здригається. Очі жінки, яка сиділа поруч, постійно блищали від сліз. А під час композиції «Світ надзвичайно маленький до першого слова «Люблю», по її щоках котилися перлинки сліз. Музика і поезія розбудили в душі цієї жінки те, що давно осіло на дно. І тільки тут, у темряві залу, вона дала волю своїм почуттям.

Кожна композиція була настільки емоційно сильна, що в моїй уяві з'являлися кадри чорно-білого кіно, де головну роль грає Оксана Забужко. І, здається, що все в житті так загадково, і ти ніколи не знайдеш відповіді та ті питання, які тебе хвилюють. Насправді, все просто - варто прислухатись до себе. До своїх почуттів, думок, переживань… Врешті, до людей, яких любиш.

Концерт закінчився, але залишив по собі нові питання, відповіді на які я знову буду шукати. Впевнена, що кожен, хто там був, протягом півтори години пережив щось своє інтимно-глибоке і сховане від чужих очей. Поезія і музика, які поєднали у собі громадянські мотиви й інтимні переживання Оксани Забужко та сестер Тельнюк, не залишили байдужим нікого. Глядачі довго аплодували стоячи і кричали «Браво».

Усім, хто ще для себе не відкрив вірші Оксани Забужко і думає, що там все так складно, рекомендую сходити на концерт Сестер Тельнюк.

Ганна Головач
Хвиля української музики «Молоде радіо»





reverbnation.com