Сестри Тельнюк запалюють український світанок
11.01.2008

Сестри Тельнюк запалюють український світанок

– Татку мій рідний!
Кульбаби побігли до школи…
Тільки чому я одна серед них заблудилась…

Знову і знову переслуховую останню пісню Сестер Тельнюк з альбому «Жовта кульбаба». Уявляється маленька чорнява Галинка з кухликом кульбабової кави, яку батько зробив для неї, перед тим викопавши, висушивши і змоловши коріння цієї пухнастої квітки, щоб у Галі більше не боліла печінка… Біля Галі сидить її старша сестричка, золотокоса Леся – татове дівчатко-кленчатко… Як їм, напевно, щодня хотілося заблукати і не піти до школи, де мусили писати з усім класом подячні листи до Брежнєва, де зневажали за українську мову, де доньки українського буржуазного націоналіста ніколи не почувалися «своїми».

Перші творчі кроки – пісні на слова яблуневоцвтіного поета. А потім співають Антонича, Драча, Стуса, Ліну Костенко… Не комерційно.

Перемагають на «Червоній Руті» 1989-го і отримують запрошення до Канади… І їдуть з України. А що робити, коли дуже скоро на зміну Білоніжницько-Кудлайській компанії приходить жалюгідна копія російської попси, зірки якої тільки й мріють про те, як завоювати Москву і поручкаться з Пугачовою… А в Ірландії Тичинівське «Арфами, арфами…» сприймається, як своє… Україна-Ірландія; бандура-арфа!

– А вчора на розі Бродвею та сорок із чимось
Я погляд зелених примружених куль роздивилась…

А я вдивляюся в очі своїх співрозмовниць, намагаюся зануритися в їхній світ: почитати Галині вірші у «нескінченних конспектах осені», опинитися у казковому захмарному замку Лесі Тельнюк, такої тендітної ззовні і такої сильної духом… Вони кажуть, що своїх слухачів сприймають, як рідних людей, як співрозмовників та однодумців. Сашко Євтушенко колись назвав їх «ліками від розпачу», але Галя стверджує, що Сестри Тельнюк належать до стихії води, оскільки нічого хімічного, штучного у їхній творчости немає.

Сестри повернулися в Україну тільки тому, що за наших людей просто страшно стає: зневірені, розчаровані, роздратовані, змучені, збайдужілі… «Світ вечоріє», - говорить Леся. А Сестри прагнуть запалити український світанок, відкритися людям, щоб вони теж не боялися хоч інколи визирати зі своїх равликів. Вони побачили світ, багато вистраждали разом зі своєю родиною ще в дитинстві, знайшли багато відповідей на складні питання. Не попсові. Вони вийдуть на сцену Молодого театру в Києві 21 січня, щоб зігріти Київське серце; а в лютому співатимуть на сцені театру Заньковецької, сповнивши серце Львова своєю справжністю… Я прийду на їхній концерт, бо намагаючись зберегти себе од світу, втрачаю сили і відчуваю спустошення. А поезією Сестер можна наповнитись. Не банально кажучи, її можна пропустити через своє серце, якщо жити нею, а разом з тим жити філософією Стуса та Антонича… Але дивлячись на їхні щирі намагання зупинити апокаліптичний час, мені хочеться відповісти їм їхніми ж рядками:

Я знаю, Ти можеш розказати мені…
Та тільки навіть, коли Ти йдеш
По болю тонкій струні,
В серці печаль згорнеш

І не розкажеш
Мені…

Вечірник Сестер Тельнюк запалить український світанок 21 січня у Молодому театрі!





reverbnation.com