ЖІНКА: містерія, народжена словом і музикою
10.03.2018

ЖІНКА: містерія, народжена словом і музикою

Магія живого голосу та сестринської любові перетворює кожен їхній концерт на мистецьке таїнство, де зцілюються людські душі і заново народжуються вершини української поетичної класики.

Життя без сцени заслужені артистки України, сестри Леся та Галя Тельнюк не уявляють. Робота, кажуть: «наше все, і все, що ми робимо спрямоване на «творчий вівтар». Нові стилі, нове світосприйняття, нові експерименти - незмінними залишається мета: емоційно наповнені та просвітлені слухачі. За унікальність і багатство, творчість «Сестер Тельнюк» критики означують «ковтком свіжого повітря», «ліками від розпачу» та «мiстерiєю слова й музики». 

ЖІНКА: містерія, народжена словом і музикою

Більше ніж сестринство 

Любов до високого мистецтва у «Сестер Тельнюк» зародилася іще в дитинстві, завдяки творчій атмосфері у родині, яку для доньок створили батьки: письменник, літературознавець, поет, перекладач Станіслав Телюнюк та філолог, перекладачка зі східних мов Неллі Копилова. «Від тієї суми знань, яку ми отримали в родині, - наголошує Галя, - ми сприймали світ інший. Я і Леся, саме ті персонажі на яких найбільше вплинула родина». 

Дитинство нині заслужених артисток України припало на 70-ті - важкий період зламу, активного дисидентського руху та боротьби за рідну мову. І це дівчата відчули на собі, коли у дворі серед однолітків доводилось відстоювати право говорити українською. Леся згадує: «Про ситуацію ми чули з розмов батьків у дома і активно впроваджували свою позицію на вулиці. Різні випадки були, доводилось мову відстоював кулаками. Пощастило, що нас було двоє». 

Двоє із батьківської колиски, двоє у творчості, двоє по життю. «Ми належимо одна одній, - продовжує Леся, - і це завжди допомагає. Це те, спільне, що нам дали батьки. Це більше ніж сестринство, наш зв'язок має глобальне значення». 

«Щастя - це просто жити і мати можливість робити те, що ти робиш. Бажаю, щоб у кожного таке було. Щастя - це життя» - Леся Тельнюк

На дусі з батьком 

У 1986 році дует офіційно називають «Сестри Тельнюк» (ТЕЛЬНЮК: Сестри). До цього часу пісні дівчат уже звучали на радіо, а в сім років вони дебютували на великій сцені. Визначальними для всього майбутнього стають записані у тринадцять композиції на вірші Павла Тичини. Літературознавець Станіслав Тельнюк в той час саме працював з архівом поета та готував до публікації твори, намагаючись довести його значимість в українській літературі. «Батько дуже багато працював і нам хотілося його підтримати, показати, що ми любимо та розуміємо цього генія, - каже Леся. Пісні «Не дивися так привітно (Яблуневоцвітно)», «Арфами, арфами...» були першими із творчості Павла Тичини і як показує час - дуже вдалими. Вже скільки років минуло, а в цих творах зберігається первозданна ніжність, чистота та незайманість». 

«Ми не знали Тичину, якого всі ненавиділи, - продовжує Галя. - Наше дитинство минуло із «Хором лісових дзвіночків», «Пастелями», «Арфами, арфами…», «Соняшними кларнетами»… Ми не розуміли його прийомів, але те що він належав світовій літературі знали ще маленькими, не знаючи світової літератури. І композиція «Яблуневоцвітно» визначила естетичну висоту наступних творів і авторів. Тож не дивно, що у нашому репертуарі Богдан-Ігор Антонич, Василь Стус, Євген Маланюк, Тарас Шевченко. Ми любимо поезію - бо це поклик абсолютно невідомих світів, який робить людство кращим». 

Поезія Павла Тичини у 1987 році приносить «Сестрам Тельнюк» першу нагороду на конкурсу «Нові імена», а за два роки у їхньому виконанні пісню «Пролетіло літо» називають найкращою на фестивалі «Червона рута». Галя згадує: «Це був час змін. Усі молоді виконавці говорили: шкода, що нема пісень, нема поезії, нема на що виконувати. Було дуже дивно чути, бо для мене поезії завжди багато». 

«Але українського матеріалу бракувало, пам’ятаю як після презентації кліпу «Яблуневоцвітно» наші знайомі розповідали, що за один вечір могли подивитися це відео сорок разів», - додає Леся.

«Ми не наймані артистки, які сьогодні повинні станцювати, завтра - заплакати, післязавтра - зіграти дурня. І в цьому наша перевага: завжди нести своє» - Галя Тельнюк

«Тримайтеся бувають гірші моменти…» 

«Стусове коло», «Назавжди. Богдан-Ігор Антонич», «Інкрустації» (на вірші Ліни Костенко), «Дорога зі скла» (на вірші Оксани Забужко), «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко» - нині у творчому арсеналі «Сестер Тельнюк» унікальні проекти на вірші класиків української літератури і сучасних поетів. «Я в цьому вбачаю Боже провидіння, - пояснює Галя, - бо кожен із цих поетів з’являвся тоді, коли потрібно було нам. Здавалося б, заспівати Стуса в 1996 році… Це був жахливий злам в українській культурі, особливо в музиці, - пострадянське завойовництво всіх майданчиків та ефірів. Ми бачили брехню та відмив грошей і абсолютно не хотіли бути з тими артистами - на тих майданчиках. Саме тоді з’явився Стус, як сила та фундамент для нас: тримайтеся бувають гірші моменти. Такі моменти Україна переживала не вперше і це жахливе інформаційне сміттєзвалище, особливо в культурному просторі, призвело сьогодні до війни. Там не було місця не тільки сестрам Тельнюк, а цілій армії людей, які хотіли щось зробити для культури». 

Не виконуючи жодної чужої ролі та не зважаючи ні на що, «Сестер Тельнюк» займають свою нішу в історії нашої культури. І в цьому, зізнаються, велике щастя. Леся пише музику, Галя - вірші. У творчості для співачок головне слово та внутрішнє переконання. 

«Мені дуже приємно, що кожна із пісень, зокрема й програми «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко», доходить до сердець, - ділиться враженнями Леся, - що публіка (особливо молодь) адекватно реагує, відчуває концентрацію сили духу, усі тонкощі поетового слова, глибину болю та драматизму, яку ми пропонуємо. Це зовсім інша молодь з якою потрібно говорити чесно, а ми, в діалозі з глядачами, - чесні». 

Проект «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко» презентували з оркестрами (камерним, симфонічним, збройних сил) України, Литви, Канади, тріо віолончелістів та чоловічим хором. «Ми розумієм для чого на сцені, - каже Галя, - і вважаємо це Божою справою - своєю місією, а місії легкими не бувають. Кожен жест, кожна нота, кожен звук, думка з якою ми виходимо - для очей і сердець спрямованих із залу. Відповідальність за кожного майже материнська. Останні роки ми не виносимо біль, незгоди, драму, а лише найвищу емоцію - це підсвідома мета. За людську душу йде боротьба темних і світлих сил, а ми намагаємося вкласти свою частинку в світло, яке має бути у душі кожного». 

Душа розділена океанами 

Новорічна ніч нового тоді - 2006 року одна із незабутніх в особистому та творчому житті дуету. Галя більше року працювала у США, згадує: «Я не могла відірватися і прилетіти, а коли повернулася, то зрозуміла, що пройшов не час, а - життя. Я побачила зміни і в собі, і суспільстві, і в країні. І ця відірваність, роздвоєність душі - це завжди трагедія. Спілкувались по телефону: я писала вірші в Нью-Йорку, а Леся жила у Києві. Усі зустрічають Новий рік. Леся сидить біля рояля, я - наспівую. Так народилася пісня». «А згодом у 2007-2008 роках, - доповнює Леся, - завдяки цьому моменту в нас з’явився альбом «Жовта кульбаба»: про роздвоєну душу океаном. Це дуже цікавий досвід». 

Гармонія в особистому житті та у стосунках із близькими - ще одна запорука успіху творчого. «Ми обрали важку долю. Я і Леся - мами. Це збільшує коло переживань і важко налаштуватися, заглибитися, а коли залишаємось на одинці, розуміємо, що наші думки пильнують то одну дитину, то другу». 

Про важливість і теплоту стосунків та незабутні враження нова пісня «Там, де ти». Кліп презентували під час підготовки матеріалу до друку. Ця композиція іще раз нагадує про важливість кожної миті нашого життя. «У злому, інформіційно-каламутному та заполітизованому світі лише гарні спогади додають сил! Згадуйте прекрасне минуле! Ідіть у прекрасне майбутнє!» - «ТЕЛЬНЮК: Сестри».

 

Звання та нагороди
1987 - лауреати конкурсу «Нові імена»
1989, 1991 - лауреати фестивалю «Червона Рута»
1998 - премія Василя Стуса за внесок у розвиток та збереження української культури
2009 - заслужені артистки України
2015 - лауреати Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» 

Ольга Головецька
для журналу «Жінка» 





reverbnation.com
play.google.com