І досі сниться...

Тарас Шевченко

І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка; cидить,
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя -
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки і годує,
І спать несе. А дід сидить
І усміхається, і зтиха
Промовить нишком: «Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?»
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, «Отче наш».
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне... День погас, -
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.

1850
Оренбурґ