Весінь...

Весінь... І небо... А внизу, під зорями,
Розкрили вже (принишкнули гаї)
Мініатюрні куполи свої
Бруньки блискучі – мов обсерваторії.

Як вічна юнь, іде, іде весна,
Земля живе - од полюсів до тропіків,
В небо крізь зелені телескопики
Вдивляється, вслухається вона...