Пісня на одній струні (Прощай, Україно)

Василь Стус

Ще вруняться горді славутові кручі,
Ще синьої річки збурунена гладь.
Та вже, проминув тебе, птахом летючим
Твій час, твій останній, - попереду падь.

Ще сонце високе, ще небо глибоке,
Ще серце замало грудей не пірве.
Урвались, подались, прекрасні мороки.
І щось тебе кличе і щось тебе зве.

Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай.
Прощай, Україно, моя Україно,
Чужа Україно, навіки прощай.

Розкрилені висі твої пронеслися.
Попереду прірва і ока не мруж
Ти бачиш – розхрестя дороги? -
Молися, бо ще Ти не воїн, іще Ти - не муж.

Гудуть пароплави, ревуть паровози
І аероплани видовжують слід.
Чіпляйся за кручу, як терен колючий
Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.

Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай
Прощай, Україно, моя Україно,
Чужа Україно, навіки прощай.