Елегія

Євген Маланюк

І не треба цих пізніх утіх
В тиху втому закуто мене.
І цей день, як вчорашній затих
І … завтра, як нині мине

Ні, я хочу любить далечінь,
Вільний вітер зітхаючих піль.
Неба сяйно–текучую синь,
Самоти найсолодшої біль.

Там, ой там би зустріти тебе
Зустріч вітру й безкрайніх світів
І розплющиться серце сліпе
І могутньою зробишся ти
Там, ой там, ой там…

Так, я буду любить далечінь
Вільний вітер зітхаючих піль.
Неба сяйно–текучую синь,
Самоти найсолодшої біль.